| O Ніч Свята |
|
ТЕМА: События Рождества;
ВРЕМЯ: 30 минут; АКТЁРЫ: 7 авторов, ангол, волхв 1, волхв 2, волхв 3, Ірод, Центуріон, Книжник, юдей 1, юдей 2, юдей 3, Закхей, Фарісей-книжник, Учень, Прислужник, Грішниця, Голос Христа за кадром, массовка (5-10), прохожий 1, прохожий 2, Мартін Лютер, Єпископ, Священик 1, Священник 2, Священик 3; ДЕКОРАЦИИ: костюми для всіх, Музика для кожного акта окрема ЯЗЫК: Украинский АВТОРСТВО: Ю. Бондаренко, В. Шупортяк, Б.Мичка Сцена 1 Сцена Різдва (На сцені біля вогнища сидять декілька пастухів. Гріють руки, тихенько переговорюються) Різдвяна музика Автор 1 О ніч свята – ти світу добра доля В тобі живе подій глибинних суть Віками сходиш ти над чистим полем, Де мирні пастухи овець пасуть Царі приходили, й відходили в минуле, І слава геніїв бессмертя не зазнала, І багатьох народів прах заснулий Непам‘ять, мов у вічність огортала Лише Господня зірка, ясно-ясно Уже віки над грішним світом сходить, Щороку післанець небес прекрасний До нас усіх з новиною приходить. Святої віри, стиглий, вісний колос Дарує нам спасіння знову й знову, І як колись над полем чути голос, Що пастирям звіщає радість нову. Ангел Не бійтеся, я нині вам явився звістити радісну для вас новину. У місті Віфлиємі народився Спаситель світу, Божий Син. Автор 1 І ось, у дивнім світі, вись небесна Згубила темну непросвітну ніч І пастухи почули спів чудесний, І сил небесних величаву річ. І раптом зникло дивне це відиння Завмерли пастухи в бентезі явній Послухавшись Господього веління Гуртом рішили йти в Містечко славне (Пастухи піднімаються, дивляться здивовано один на одного, рішають куди іти, і уходять зі сцени) Занавес закривається Перед занавесом, автор Під музику Автор 2 А вже палючими стежками йшли зі Сходу Земні царі, вклонитися Царю вселенної, Царю усіх народів, Месії світу, Бо Його зорю вони побачили Як віщий голос з неба, Що кликав їх долати дальню путь Вела їх до Христа душі потреба І ось вони дари свої несуть (До сцени підходять волхви) Волхв 1: Поклін усім! Волхв 2: Прийміть мої вітання! Волхв 3: Яка нагода дивна нас звела? В 2: Я йду за зіркою, що засвітилась рано, Мені свістив народження Царя Волхв 1: І я спішу до Нього поклонитись Так може разом к Іроду підем? В 3: Розпитаєм, де Він міг родитись? Або Царя рожденного знайдем? ( В цей час на сцені сидить Ірод с Центуріоном. Занавес відкривається) Автор 2: Близька вже ціль, на небу світлім фоні Постав Сіон у сяйві голубім Сіяє у зірках, мов Цар в короні Й до себе манить він красою всіх Центуріон: О, цар, до тебе мудреці зі сходу Ірод: Нехай війдуть (мудреці заходять) Для чого ві в цей час? Волхв 1: Владико, наша подорож далека, З благоволінням вислухай ти нас. Де цар Юдейський, той що народився, Його зарю ми бачили усі. Вже рік ідем до нього поклонитися Від серця принести дари свої. Ірод: Де цар, що народився? Ось новина! Такої вістки я іще не чув! Нема царя другого в цій країні Але стривайте, хай мені позвуть того, Хто добре знає, що пророки про це говорять. (Приводять книжника, він кланяється) Ірод Хотів би знати я, чи є в Ізраїлі якесь пророцтво, Що вказує на зірку і Царя? Книжник: Авжеж, мій цар. Пророк Міхей звіщає, Що від земель Юди вийде Той, хто є Месія, Людям Богом даний, він спасе народ Ізраїль свій. Ірод: Де Він народиться? Книжник: В місті Віфлеємі! Ірод: Ви слухали? Ідіть же, не баріться, А як знайдете немовля – назад до мене Хочу я також піти Йому вклонитись (Волхви кланяясь уходять) Ірод: Коли вони повернуться, то взнаю Де народився цей майбутній цар, Бо його швидко я позбутись маю. Поки він є беззахісне маля. (Волхви уходять) Занавес Музика Автор 3 Пішли вовхи від нього, але Богом Відкрити були всі думки злодія Вказав Бог їм інший шлях додому, Та захисти від Ірода Месію. Починається другая музика, трошки тривожна, але напівріздвяна Автор 3 Маріє, чуєш, небо радіє! На нескінченних його просторах Ангельскі співи звучать про Месію І слухають пісню люди і гори А ти Немовля пригорнула до себе, І цьому твоє материнське щастя, Але пам‘ятай, що синівське серце Належить знедоленим і нещасним Син з неба зійшов, на те б Його воля, Він влади б позбавив царів, фараонів, І вічно, в немеркнучому ореолі Володарем буи би на царськім троні До Нього підходили б люди зі страхом, Та грішникам в небо, хто двері відчинить? Автор 2 Рождество Христа – Светоч Вечности, Озаривший планету вдруг В Вифлием пришел к человечеству Не монарх, не судья, а Друг. Приход Іісуса Христа, змінив судьби багатьох людей. Сцена „Закхей” Музики для Закхея, юдейська, не дуже весела, Сцена закрита (На авансцені зустрічаються 3 юдеянина. Вітаються один з одним: „Шалом!”) 1-ий – (Гість с іншого міста) – Які новини в Єрихоні? 2-ий – (скептичний і злий) – Які можуть бути новини, крім поганих? 3-ий – (товариш другого) – Чому ти так кажеш? А я чув, що в місто завітав Іісус із Назарету! 1-ий – О! Я багато чув про Нього. Це великий Пророк, який чуда чинить! Дехто каже, що то Мессія! 2-ий – Та я не про те. Цього тижня закінчується строк сплати податку… А я так, ледь кінці з кінцями зводжу. 3-ий – То попроси відстрочки. 2-ий – Та ти що, Закхей з мене шкуру здере! 1-ий - А хто такий Закхей? 2-ий – Це начальник митників, який збирає податки кесарю з нашої околиці. Ніколи нікого не пожаліє, ще й собі увірве. Живуть же такі звірі на світі. Кажуть він дуже багатий, але такий скупий! 3-ий – Тихіше, он, здається, він іде. 2-ий – Римський прислужник! 3-ий – Замовкни, кажу тобі. 2-ий – Кровопийця! 3-ий – Та тихо! (підходить Закхей) Закхей – Шалом! (троє вітають його) Як справи?.. А що то за гамір на площі? 1-ий – Кажуть, Ісус із Назарету прийшов. Чуда робить.. Людей зцілює... Закхей – о... Я стільки чув про цього праведника. О би Його побачити! Да там стільки народу – не проштовхнутися. Та ще зріст мене підводить. Напевне я не зможу. Що б таке придумати?... 2-ий – (в сторону) Ну хоч в цьому йому не поцастить (приміряє свій зріст до Закхея) (Розкривається сцена, на ній смоковниця. Закхей біжить вілазить на дерево. На сцену виходять 6-7 людей і гомонять. Закхей виглядає із гілок смоковниці.) Голос Ісуса „Закхею, - зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в дому твоїм.” (Закхей злазить, приходить крізь натовп, з радісним обличчам кидається з боку в бік не знає куди бігти) Закхей – Господи! Яке диво! До мене? В мій дім? ( і до трьох юдеїв, які все ще стоять на авансцені) – ви чули? До мене Ісус іде на обід? І ви приходьте!.. всі приходьте... Вибігає. Занавес 1-ий - Ну, що ви на це скажете? Здається щось трапилось з вашим митником! 3-ий – наче нас на обід запросили... 2-ий – я не піду. Чого доброго чекати від цього змія? 3-ий – та пішли! Коли ще таке чудо побачиш? – „Щедрий Закхей!”... може дійсно обідом пригостять?... Виходять. В ідкривається занавес (На сцені 6-7 чоловік – масовка лежать за обідом на підлозі. У центрі Закхей. Всі їдять, гомонять, серед них другий і третій юдеї.) Закхей – Яка честь! Яка радість в моєму домі!!!. (кричить до слуг) – Кращого вина! І страви подавайте! 2-ий (до третього) Слухай, дивно якось, Ісус, кажуть, праведник, а до грішника в гостину зайшов. Сидить з ним, їсть, п‘є... Закхей – (встає) Господи! Половину маєтку свого я віддам ось убогим, а кли кого скривдив буд чим – верну вчетверо. (У другого і третього юдеїв обличчя витягуються в подиві. Гості, хто піднімає гроші, хто чаші с вином. ) Закхей – (підбігає до другого юдея, дає йому мішечок з грішми) – Візьми, кажуть у тебе проблеми. (Сцена закривається. Закхей виходить на авансцену.) Закхей – Щось зі мною трапилосья. Я наче прозрів. Як я жив до цього часу! Що чинив! Господь помилував мене. Спаіння пирйшло в мій дім! Голос Ісуса Син бо людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло. Починається різдвяна музика Автор 4 И сколько помнит себя вся вселенная От первых дней и до дня настояцего, - Бог был для всех Богом, без исключения! Видел Он всякого, правду творящего Бог Авраама, Исаака, Иакова И для Закхея был любящим, Он показал, как любит одинаково Все человечество будет Он в будущем Как, все народы, любя по Отечески, Сына пошлет совершить искупление И как умрет этот Сын Человеческий Чтоб подарить всем живущим спасени. Трагічна, дуже сумна, музика Автор 5 Слезы мои осуши, проясни омраченное сердце, К небу глаза подыми: Там Утешитель – Отец Там Он твою сокрушенную жизнь, твой вздох и молитву Слышит и видит. Стучися, веруя в благость Его Если же силу души потеряешь в страданье и страхе, К небу глаза подними: Силу Он новую даст. Сцена «Грішниця” Сцена 1 (на сцені двоє людей: книжник та його ученью Учитель поважно розходжує по сцені і з великою пихою промовляє:) Книжник: Закон, сину мій, то є основа життя. Якщо ти пошануєш закон Божий – ти будеш пошанований людьми. Вивчай закон, сину мій! І ти станеш великим праведником! (починає завалювати стіл перед учнем сувоями з законом) Ось... І ось ще... І ще.... Учень: Так багато! Щоб усе це вивчити – життя не вистачить! Книжник: (З почуттям власної гідності) Так! Учитись – єдина варта справа у житті. Учитись, учитись і ще раз учитись, як заповів... (задумується) Хто ж це заповів...? Ну не важливо. Важливий лише закон! Закон понад усе! Напиши його на одязі свому, на серці, на лобі, - скрізь ! Законом спасається людина! Учень: Учителю! Ви, напевно, дуже свята людина. Як би я хотів знати стільки, скільки ви! Книжник: О так! Слава Богу, ща я не такий як той митник, чи та блудниця, що живе на сусідній вулиці. Пощу двічі на тиждень, молюся, десятину даю... Учень: Учителю! А що, для тієї блудниці немає ніякого шансу виправитися? Книжник: Жодного! Пропаща душа! Учень: Бідна жінка!... (з жалем) Книжник: Та ти що? Це ж нікчемна людина, грішниця! Не варта жалості! З таким аморальним життям все скінчиться тим, що вона або опуститься вже на самісіньке дно, або її спіймають і вкаменують! (Вбігає прислужник) Прислужник: Учтелю! Там спіймали на гарячому оту розпусницю, що з сусідньох вулиці. Вас кличуть, щоб розсудити що з нею робити. Книжник: (до учня) я ж казав! Ти дивися, я ще й пророк! Ходімо! Це тобі буде наглядний приклад, що стається з людиною, яка порушує закон. Всі виходять. Сцена друга Люди стоять півколом (масовка) Посередині – заплакана жінка. Натовп голосить: - Покарати! - Вигн ати її з міста! - Ганьба! - Таким не місце серед нас! - Розгусниця! - Геть звідси! Жінка: ( тремтить плаче): Простіть, відпустіть... Заходять прислужник, книжник і учень. Всі змовкають Прислужник: Розсудіть, будь ласка, що вчинить цій жінці? Як говорить закон? Книжник: (декламує) Людина, що чинить перелюб є злочинцем. Той, хто порушує закон гідний смерти! „Мойсей в законі звелів таких побивати камінням” (Ів 8-5) Всі хапають каміння і починають гомоніти, розмахуючи руками: - Вкаменувати! - Вбити! - Смерть! - Ганьба! ( жінка здригається від кожного звуку, плаче кричать: Ой, рятуйте, ні, не треба.! Учень: Цікаво, а що сказав би той Учителю з Назарету... Голос Ісуса: Хто з вас без гріха, - нехай перший на неї той каменем кине! (Ів 8:7) Учень: Учителю, а як же закон? Книжник: (наче зловлений на гарячому озирається, а потім махає рукою і втікає) Всі одни по одному розходяться, залишаючи жінку саму, яка озираєтья не знаючи куди йти і що робити. Голос Ісуса: Де ж ті, жінко, що тебе оскаржили? Чи ніхто тебе не засудив? (Ів 8:10) Жінка: (падає на коліна) Ніхто, Господи.. Голос Ісуса: Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши. (Ів 8:11) Жінка: Що це? Я прощена? Так! Господь звільнив мене! Боже! Я була така грішна і така нещасна! А тепер я маю в серці спокій! (повертається до зображення Ісуса) Господи, дякую Тобі! Ти смінив моє серце, допоможи тепер змінити і моє життя! Голос Ісуса: Син бо людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло! ( Луки 19:10) Різдвяна музика, починається ще на словах Ісуса. Автор 6 В иллюминации страна, Сверкают празднично бульвары Но, кажущаяся новизна О чем-то повествует старом Встречал сограждан Вифлием, Гостиницы ж- не для Марии. Посланцу с неба, между тем, Придется в ясли лечь сырые Скитаясь, не имел он кров, Но стал для фарисеев целью И тот же путь учеников: То казематы, - то ущелья, А позже храмы и кресты С изысканою позолотой... На площадях же тем костры – Кто мужественно вышел против... Музика средних веков, лекгие ударнички. Мартин Лютер АКТ 1 Сцена закрита. На авансцені колом стоїть гурт (3-5) людей-селян-горожан, неголосно гомонять між собою, жестикулюють, не звертаючи уваги навколо. Один з них, що повернутий до залу спиною, тримає торбу з речами, потім кладе торбу на землю коло ніг і продовжує розмову з іншими, вже з жестами. Заходить двоє людей збоку, не підходячи ще до гурту, зупиняються, розмовляють голосно між собою. Перший: А я тобі кажу, що ти неправий! Нічого мені Бог не зробить! Другий: Зробить, та ще й як! У пеклі горітимеш! Біблія говорить «Не кради»! Перший: Так вже одразу ж і у пеклі! Другий: А як ти думав? Красти — це є гріх! Перший: Нічого ти не розумієш. Усі ми грішні — я, ти, вони (показує широким жестом на зал). Чи неправду скажеш, чи подумаєш лихе, чи вкрадешь щось — все це є гріх. Але ніхто у пеклі не горить — бо всі мають гроші купити індульгенцію (піднімає руку и потирає пальцями). Тільки в мене немає ні гроша! (вивертає кармани) Другий: То ти ради прощення гріхів збираєшься красти? Мартин Лютер виходить з протилежного боку сцени, зупиняється, слідкує за подіями. Двоє прямують через авансцену, минаючи гурт людей. Порівнявшись з гуртом, перший нахиляється и підіймає торбу з-під ніг чоловіка з гурту і продовжує шлях зі сцени. Гурт людей не реагує. Перший показує торбу другому. Перший: Та й всі діла! Ось подивлюсь, що вкрав, та й понесу на базар. Попродаю усе, а на вторговані гроші куплю індульгенцію — а на залишок ще й випью! Перший і другий підходять до краю сцени, зупиняються, дивляться на Мартина Лютера. Одночасно Мартин Лютер виходить наперед і підіймає руки до неба, говорячи голосно. Мартин Лютер Боже! Невже то Ти повелів продавати індульгенції? Невже за Твою жертву треба платити гроші духовенству? Невже ти більше не є Головою Церкви?! Мартин Лютер сідає (за стіл), бере аркуш паперу і пише щось. Другий: Ось! (Показує рукою на Мартина Лютера) Оцей чоловік погодився б зі мною! Перший (Перебераючи речі в торбі, говорить до себе) Штани, штани, ще штани… Дивись, який багач! Три пари штанів у однієї людини! Оце, мабуть, через нього трапилось, що про бідних говорять, що вони «без штанів» ходять! Другий Ти вкрав у чоловіка його речі та ще й звинувачуеш його?! Дивись, у пеклі на тебе чекає ще більший вогонь! Віддай тому чоловіку його торбу і прикуси язика! Перший Якщо я вже так нагрішив, то тим більше мені потрібні гроші, щоб купити індульгенцію, щоб простилися мені мої гріхи. Другий А як же той чоловік? Він же втратив своє майно! Перший Мені здається, що в того товстосума знайдуться гроші заплатити за прощення його гріхів. До речі, моя індульгенція нічим не буде відрізнятися від його індульгенції! Другий Цікаво , що б на це відповів отой шукач правди? (Показуючи рукою на Мартина Лютера) Перший Отой фанатик?! Яке мені діло, що він думає? Він навіть не знає, що Головою Церкви є Папа Римський! Мартин Лютер встає, бере списаний аркуш пареру і вішає його на стовбі. Потім понурює голову, уходить зі сцени разом з гуртом, в різні боки. Перший і другий підходять, читають. Другий Нарешті! Бог змилувався над нами — з’явився чоловік, що шукає справедливості! Перший Але він її не діждеться — за ці 95 тезисів його, скоріш усього, спалять на кострі, як інших фанатиків! Перший і другий уходять зі сцени. АКТ 2 Сцена відкривається — це приміщення суду. Сидить на троні єпископ-суддя, навколо нього сидять поважні священники. Перед ними стоїть Мартин Лютер. Єпископ Відречись від своїх слів! М. Лютер Не можу! Єпископ Зречись усьго, що ти написав в своїх книжках! М. Лютер Моя совість не дозволяє мені цього зробити! Священик 1 Ти підняв п’яту на Святу Церкву! М. Лютер Я лише указав на недоліки духовенства! Священик 2 Ти підриваєшь авторитет Святого Папи Римського! М. Лютер Я лише бажаю повернути авторитет Святого Господа Бога! Священик 3 Ти зневажаешь Святу Латинську Біблію! М. Лютер Я лише переклав її на нашу мову, щоб люди могли нарешті розуміти її! Єпископ Чому ти засуджуєшь індульгенції? М. Лютер Бо ніхто не може бути посередником між людьми та Богом — ні я, ні ви, ні Папа Римський. Тільки один Ісус Христос є нашим посередником. Тільки Він може прощати наші гріхи, і робить це Він безкоштовно. Бог написав це у Своєму Слові, і воно говорить до мене через мою совість. А діяти наперекір совісті і нерозумно, і небезпечно. Єпископ Чому ти не хочешь підкоритися нам? М. Лютер Я підкоряюся одному лише Богові. Голос Ісуса Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я. Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм. (Матвiя 10:32-33). Занавес Різдвяна музика, тихенько Автор 1 Прихід Ісуса Христа змінив долі мільонів людей у минулому, змінює нині і ще буде змінювати у майбутньому аж до Його другого Приходу. Він може змінити і твоє життя теж. Автор 7 Кличе Бог тебе голосом істини Заклик цей ще в дитинстві звучав, Ти ж хотів, доб в житті урочистому Рай земний і без вір настав Без Христа світ пронизаний холодом, Та його обіцянки пусті Найважлива не згублену молодість Навернути на правди путі! У становищі сина заблудного Зірку ти Віфлеємську знайди І звернися, любов‘ю розбуджений „Мене грішника, Боже, прости!” КОНЕЦ
|